Пам'яті Василя Гея

 Я до землі тієї прихилився,
Де не ростуть отруйні квіти зла,
Де снять піски соснового Полісся - 
Хранителі спокою і тепла.
Сумирні ці морени віковічні,
Та заторкни глибинну їхню суть - 
І сиві, мертві сни тобі у вічі
Джерелами натхненно зацвітуть.




Василь Гей - поет, прозаїк, публіцист, людина, яка оголеним нервом відчувала біль матері-землі, направду розуміла мову джерела, вітру й пташини, яка жила у слові нелукавому, палкому, художньо довершеному, чистому, як мамина сльоза. У дарунок своїм читачам він залишив понад тридцять книг: поезію, прозу, публіцистику. 

5 квітня у читальній залі районної бібліотеки вшановували світлу пам'ять Василя Гея, говорили про філософію його творчості, презентували та обговорювали роман "Тенета для Полісся". Книга "Тенета для Полісся" - останній його твір, який вийшов друком, на жаль, вже після смерті Василя Степановича. Головними ініціаторами заходу були Надія Роденко, активна користувачка бібліотеки, член клубу "Золотий вік" та Тетяна Миткалик, місцева поетеса, вчитель української мови та літератури ЗОШ №1 ім. Андрія Снітка. Нещодавно вони побували на вечорі-пам'яті Василя Гея у ВОНУ бібліотеці ім. Олени Пчілки. Спогадами про зустрічі з письменником ділилися Любов Боричевська, Любов Солов'янчик та Тетяна Миткалик, поетичні рядки декламували користувачі бібліотеки, учні 10-Б класу ЗОШ №1 ім. Андрія Снітка Анна Богайчук, Віта Оксенюк, Андрій Довжик та Анеля Кучер, під музичний супровід Оксани Ружицької виконувались пісні на слова Василя Гея, посвяту письменнику "Березнева сльоза" Антоніни Листопад читала Надія Роденко. 

 Вже минув рік, як Василь Степанович Гей пішов у засвіти, перестало битися його чутливе серце. Та не зів'яне і не схолоне вогонь його слова, горітиме ясно і чисто, зігріватиме наші серця любов'ю до рідної мови, людей, до нашої країни.

Щира подяка всім. хто брав участь 

в організації та проведенні заходу!