До річниці письменника

Коли люди відходять, залишається пам’ять про них. Коли відходять поети - залишаються їх слова, їх вірші, їх пісні - як заповіт нам усім.

«Живіть радістю, добротою - найвищим людським добром. Не скигліть і не падайте на коліна. Беріть своє. За правду вставайте на повний зріст», - таким було життєве кредо поета  Олександра Богачука.

У грудні 2018 року виповнюється 85 років з дня його народження. Цьому ювілею  присячувалася зустріч з УТОСівцями, Бібліотекар Олена Богайчук розповіла про життя Олександра Теофіловича, який залишив літературну спадщину з широким діапазоном: вірші-роздуми та вірші-спогади, філософські мініатюри і вірші-реквієм, публіцистичні поезії й пісні-думи, ніжні ліричні акварелі і бризки-імпровізації, вірші-перестороги і гумористичні вірші, вірші-заповіти і поеми, загалом це  десять поетичних книг, музичний збірник “Світи мені, Дніпре”, він автор двох п’єс, які ставили на сценах театрів, і не менше сотні пісень. Особливо припала людям до душі його пісня “Тиша навкруги”. Рядки у якій поєднали у собі гордий злет думки й почуття з досконалою мовною формою-ритмом, звуковою тональністю, внаслідок чого й стали піснями. 

    Минає час...Ідуть за обрій дорогі нам люди. Немає з нами Олександра Богачука, але його вірші досі зігрівають душі, його пісні й донині линуть поміж людей, його кращі твори залишаються серед надбань української літератури.