Голодомор...
У тридцять три
Розіп'яли Христа ,
Розіп'яли...
У тридцять третім Україну.
Христос - воскрес,
Вона зійшла з хреста
Я вірую
У неньку-Україну!
В. Василашко
В читальній залі районної бібліотеки увазі користувачів представлена книжкова виставка
"Свічка плакала в скорботі".
Година-реквієм присвячена пам'яті жертв голодомору та політичних репресій відбулася 28 листопада на площі, біля Маневицького краєзнавчого музею.
Дзвін та Свіча Пам'яті, алея лампадок, сніп збіжжя, хлібина на столі і чорні стрічки - символічні.
З далекого 33-го вістять голоси про страшну трагедію нашого народу, охоплюють спазмом болю душі живих. В цих голосах немає крику, розпачливої жалоби...Є тихий скорботний плач...
Об'єднаймося сущі на сході і на заході, на півдні та півночі, в центрі - об'єднаймося у спільній соборній молитві заради майбутнього. Хай ця кревна молитва захистить усіх нас від болю минулого. Через багато років скажімо невинно-убієнним тоді несказане і повірмо у Божу милість.
Гіркі поминки...Скорботний час...
Вклонімося пам'яті мільйонів українців , які замордовані голодом, закатовані; пам'яті тисяч українських сіл і хуторів, що стерті з лику землі після найбільшої трагедії XX століття.
Хвилина скорботи, молитва і запалені свічки, лампадки - священна данина і нагадування про страшні 500 днів і ночей чорного мору в Україні.
Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 33-му...
Запалімо свічки нашої Пам'яті,
Хай світло від свічки у небо летить, хоча б одну душу зігріє в цю мить...
Зроніть сльозу.
Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом,
а не наодинці.
Зроніть сльозу
за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо -
українці!
Н. Виноградська
Немає коментарів:
Дописати коментар