Сьогодні у бібліотечному клубі «Розрада»

Нотатки осені «Одкровення від…»

(творчість наших читачів).

В нашій країні зараз неспокійний період через події на сході. Це лишає певний відбиток у житті кожного українця, лягає сумом і тривогою, душа шукає собі подібного, щоб зігрітись і не відчувати самотності, не бути одинокою. А, отже, хочеться позитивних думок, емоцій, спілкування.
ОСІНЬ поза політикою і без кордонів, вона ходить по землі і збирає друзів! Все ніби завмирає в очікуванні холодної зими, але одночасно відкривається якась повнота життя. Всього, чого раніше не вистачало, тепер через край, або це ми вчимося задовольнятися малим. Будинки стають затишнішими, а друзі - ближчими. Так як сьогодні на нашій зустрічі в бібліотеці.
ПОЕЗІЯ... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, збагачувати духовність. Саме така атмосфера панувала у клубі "Розрада". Все було щиро, відверто, особливо, - зібралися поріднені душі, які говорили про те, що має місце в їхніх серцях.Разом з тим ми говорили про творчі здібності, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоювати основи віршування. І читали, читали читали... улюблені поетичні рядки Ліни Костенко, Світлани Костюк, Валентини Лисюк, Галини Леонович та свої власні.

Своїми поетичними одкровеннями разом з керівником клубу «Розрада», зав.відділу ЦРБ Галиною Павлівною Халик ділилися поетеса зі стажем Лариса Олександрівна Шевчук, молода перспективна Оксана Леонідівна Кушко,

вчитель української мови і літератури Тетяна Василівна Миткалик зі своїми учнями Юлією Скрипкою (10 кл.),

Ольгою Артимук (9 кл.)Вітою Оксенюк (9кл.)(ЗОШ №)1 та інші наші друзі Тетяна Миколаївна Веремчук з донечкою Ярославою з с.Комарово, Тетяна Іванівна Шишолик з с.Прилісного, а також усі бажаючі, хто любить поезію, осінь і нашу бібліотеку, як любимо її ми, ті, хто тут працює.

Музичний супровід від Олександра Голодюка та його вихованців додавав настрою і відчуття мрійливої, поетичної осені з її одкровеннями...

Друзі бібліотеки, любителі прекрасного ділилися враженнями про поетичну зустріч осіннього дощового дня у клубі «Розрада», пригощаючись та смакуючи ароматною кавою, запашним чаєм, смачненькими улюбленими круасанами.

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
(Ліна Костенко).