"Чи знаєш ти, світе,
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
моєму народу болить"
Ці слова звучать як набат для
теперішнього покоління. Набат - вісник біди. Нагальної. Смертельної. Для
кожного зокрема і народу загалом.
Чорнобиль... Це слово чорною
бідою, чорною добою увійшло 29 років тому в життя українського народу, в наше
сьогодення. Увійшло, аби стати бідою, журбою, тривогою для кожного з нас.
Чонобиль став зловісним знаком
щонайсильніших саморуйнівних дій людини, найдраматичнішою поразкою в її такому
нерозумному протиборстві з природою. Чорнобиль став якнайсерйознішою
пересторогою нашому варварству, легковажності,
ненаситному споживацтву. Чорнобиль - це знак, пересторога...
"Чорнобиль: память і біль" під такою назвою пройшов урок-реквієм в Маневицькому професійному ліцеї. Гості заходу не вперше були вражені масштабами аварії, її вбивчими наслідками не тільки для українців, а й для всіх землян.
Немає коментарів:
Дописати коментар