понеділок, 21 березня 2022 р.

21 березня ‒ Всесвітній день поезії

 

«Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.» 

Л. Костенко

Поезія – це музика душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси, входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле.

21 березня по всьому світу володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають День поезії. Свято відзначається щорічно з 1999 року.

Вшановувати тих, хто вміє підбирати найкращі слова і складати їх в найкращому порядку, вирішили на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі.

День поезії покликаний об'єднати всіх людей, відданих віршам. У цей день по всьому світу проходять конкурси та фестивалі, зустрічі авторів і шанувальників, на яких початківці і досвідчені поети презентують свої збірники. Безліч заходів до Дня поезії — це шанс молодих сучасних авторів і маленьких видавництв заявити про себе, отримати першого шанувальника і познайомити світ зі своєю творчістю.

У День поезії люди мистецтва хочуть нагадати всім, що вірші — це живопис, який можна почути.




четвер, 10 березня 2022 р.

День пам'яті Тараса Шевченка


10 березня 1861 року, 159 років тому, помер відомий на увесь світ український письменник, поет, художник та пророк Тарас Шевченко.
Тарас Григорович був не лише талановитою людиною – він зумів стати справжнім символом боротьби українців за свою свободу і незалежність. Його творчість актуальна і в наш час, а особливо у час російської агресії проти України. Багато поетичних рядків поета стали крилатими висловами.
До річниці смерті Кобзаря пропонуємо онлайн – літературний порадник «Крилаті цитати і поради Великого Кобзаря українцям».
Розділ І. Про мову
І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик...
***
Не одцуравсь того слова, Що мати співала, Як малого повивала.
***
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
* * *
А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У них народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди.
Розділ ІІ. Про Україну та боротьбу за незалежність
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте.
***
Борітеся – поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!
***
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во врем’я люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
***
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати,
І спати на волі...
***
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра.
***
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово.
Розділ ІІІ. Поради Тараса Шевченка українцям
***
Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
***
Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями.
***
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
***
Не завидуй багатому: багатий не має
Ні приязні, ні любови – він все те наймає.
***
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну.
***
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
З інтернет-ресурсів.

Слава Україні! Героям слава!

середу, 9 березня 2022 р.

Тарас Шевченко про Україну та москалів

 208 років тому, 9 березня 1814 року, народився великий український поет – Тарас Григорович Шевченко. Поезія Кобзаря актуальна в будь-який час, проте зараз, коли Росія напала на Україну та розпочала повномасштабну війну, Шевченка цитують буквально всі.

У віршах великого пророка відчувається ненависть до москалів і любов до своєї рідної України. З нагоди річниці дня народження Тараса Шевченка ми пропонуємо онлайн-інформаційну листівку «Тарас Шевченко про Україну та москалів».
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем ‘я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.
У Радянській Україні, фактично, москалі не могли дати собі ради з двома явищами: Богом і Шевченком. З огляду на людське відношення до обох і наслідки які могли бути, влада не могли просто зліквідувати чи заборонити Бога і Шевченка. З Богом вони вдалися до ліквідації Української Автокефальної Православної Церкви і Української Греко Католицької Церкви та арештами їх ієрархів та провідного духовенства, а на їх місце поставили державну потвору- Російську Православну Церкву Московського Патріархату, щоби дати людям бодай враження якогось релігійного життя.
З Шевченком зробили таке: фактично “Кобзар” друкувався майже повністю, або без: “Якби то ти Богдане п’яний”, а від 1974р.до 1981р. дозволили видавати Кобзар, але без таких віршів: “Розрита Могила”, “Чигрине”, “Великий Льох”, “Іржавець”, “Якби то ти, Богдане п’яний”. 1982 року надруковано повний текст Кобзаря без однієї тільки поезії. “Якби то ти, Богдане п’яний”.
З тих цензурованих творів у “Розритій могилі” (1843р.) поет пише про свій біль і виносить претензії до Гетьмана Богдана Хмельницького:
“Ой Богдане!
Нерозумний сину!…
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…”
Подібно і в поемі “Чигрине” (1844). Чигирин був столицею Козацької держави Богдана Хмельницького:
“Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине…
Ввесь біль і гнів поет скеровує на нещасного Богдана. Це являється скрізь. Переяслав, Гетьман Богдан, Цар Петро, Цариця Катерина є центральними мотивами “Великого льоху” та його епілогу “Суботів” (1845р.) Три душі, яких до раю не пускають.
Одна переступила дорогу гетьману Богдану коли він їхав у Переяслав:
“Вранці-рано, в пилипівку,
Якраз у неділю,
Побігла я за водою…
Дивлюсь – гетьман з старшиною.
Я води набрала
Та вповні шлях і перейшла;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслав
Москві присягати!…”
Поема-оповідання про трьох душ, про Богдана, про Петра і Катерину кінчається епілогом який змальовує трагічні наслідки Переяслава, які поет сприймає дуже болюче:
“Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церква Богданова.
Там то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали…”
Період тяжкого поневолення України за царя Петра та пізніше цариці Катерини, поет описує у багатьох поемах, між іншим також в поемі “Іржавець” (1847р.):
Але найбільш цензурований москалями твір поета написаний на присмерку життя в 1859р. таки в Переяславі:
Ми бачимо Москва, Московщина, москалі. Повстає питання чи користується поет назвами Росія, росіяни у відношенню до північного сусіда-агресора тобто назвою з походження Русі? Артист-режисер, постановник творчості поета, Іван Бернацький відповів мені: “Я не зустрічав”. Мій аналіз — поет не визнає узурпації назви Русь та її спотворення, як не визнає московські претензії до Київської Русі. Немає Росії, нема росіян. Натомість всюди являється у творчості поета Москва, Московщина, москалі. Мабуть для підкреслення того, що немає споріднення між українцями та москалями поет пише: “А до того – Московщина, Кругом чужі люде…” (“До Основ’яненка” 1839р., С-Петербург). Москва чужа, москалі не брати, а гнобителі.
П’ять років пізніше у поемі “Сон”(1844р., С-Петербург) поет пізнавши москалів аналізує психологічно московську вдачу, описує людські характери взагалі і між ними змальовує москаля:
“У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни.
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину. “
Чимало у поета уособлює власні особисті переживання. Він навіть бачить у собі москаля бо його взяли у солдати. Він старається знайти щось доброго в особі москаля Максима у поезії “Москалева криниця” (1847р. і 1857р.) написаного чи зредагованого бодай два рази з 10 літнім проміжком часу. Відомий Шевченкознавець професор літератури Григорій Грабович пояснює:
“Передусім треба врахувати , що в українській мові і в побуті у ХІХ ст. слово “москаль” визначає не лиш росіян, а і солдатів (тої же російської армії до якої також брали українців); в сільському побуті (про який йдеться також Шевченкові у його поезії “Москалева криниця” , і у версії 1847р., і у версії з 1857р.) це друге значення навіть домінує: ідеться про українців (своїх) яких беруть у російську армію і вони стають (бодай подекуди) “чужими”. Ідеться тут також, звісно, про русифікацію, яку ця насильна служба несе;..Образ Максима у “Москалеві криниці” є однією із його символічних автопроєкцій — і не диво, що ця постать передусім несе добро.”
Такі фактично бажання і мабуть ілюзії поета до тих українців, які стали “москалями”, хоч інколи не з власної вини.
Протягом своєї творчості поет описує своє життя перебування в більшості поза Україною — у солдатах, на засланню, де кругом москалі і пише про це, що його найбільше болить, наша історія і його оточення.
В “Невольнику”, написаного вперше у 1845р., а закінченого майже на присмерку життя 1859р., поет пише як знищили москалі його народ:
“Як Січ руйнували ,
Як москалі срібло, золото
І свічі забрали
У Покрові; як козаки
Вночі утікали
І на тихому Дунаю
Новим кошем стали;
Як цариця по Києву
З Нечосом ходила…
І Межигорського Спаса
Вночі запалила.
І по Дніпру у золотій
Галері гуляла,
На пожар той поглядала.
Нишком усміхалась.
І як степи запорозькі
Тоді поділили
І панам на Україні
Люд закріпостили.”
Шевченківський “Кобзар” відкривається словами “Реве та стогне Дніпр широкий” (“Причинна” 1837р. С-Петербург). Прах поета знаходиться в його Черкаській області, у Каневі, звідки поет бачить, мабуть, цілу Україну, включно із братом, як він писав, Дніпром, чує як він, Дніпро, реве та стогне. Поет сильніший чим Дніпрові пороги. З верху Чернечої гори поет навіть сьогодні та на довгі роки немов сторож перед ворогами України, а зокрема перед москалями. Ми всі йдемо з дитинства до Тараса і для усіх “Реве та стогне Дніпр широкий”, щоб розбудити тих хто спить.
Дніпро розбуджує, а поет подає урок ровесникам, дітям і нащадкам в поемі “Катерина”, (1838р. С-Петербуг), тобто майже з самого початку писемної творчості, що таке саме актуальне сьогодні як було за Шевченка і, на жаль, мабуть буде актуальним на довгі роки. В особі москаля – солдата царської армії, поет уособлює всіх москалів-ворогів України. Україну уособлює українська дівчина Катерина:
“Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі - чужі люде,
Роблять лихо з Вами.”
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
Ось де, люде, наша слава,
Слава України!
Інформація з інтернет-ресурсів.
Подобається
Коментувати
Поширити