Філософія життя Василя Більчика

                                                 Я – України вірний син!

                                                 Служу  їй щиро з усіх сил.

                                                 І хоч слабкі мої ці сили –

                                                 Я   хочу користь принести

                                                 Вкраїні милій!

                                                 Одною думкою живу –

                                                 Народу рідному служу!  

    Ці слова поета, прозаїка, гумориста і сатирика,  композитора, автора тринадцяти збірок, почесного громадянина Маневиччини Василя Борисовича Більчика, можна взяти епіграфом до  його творчості. Вони були його життєвим кредом. У кожному поетичному рядку відчувається палка синівська любов до України, до її  славного народу.    

     І сьогодні на літературну годину "Стежками долі Василя Більчика ", присвячену 75-річчю від дня народження, завітали слухачі Університету ІІІ віку.  

      Бібліотекар Катерина Булик зауважила, що  висока духовність  Василя Більчика відчувається у поетичних збірках "Моя Волинь", "Тобі Україно", "Освідчуюсь в любові", "Філософія життя",   збірнику пісень "Дзвени моя пісне", збірці прозових новел "Чорний берег", збірці сатири і гумору "Про бабу, про діда, про кума й сусіда", "Василеві усмішки", "Сміхота", романі "Три любові". 

     Щасливий той митець, якому вдається своїми творами доторкнутися до найніжніших струн людської душі. Тут особисте і людське, світлі почуття кохання і любов до Волині, України, туга і сум за вмираючими селами і світла віра в кращу долю людини  - творчої, мудрої, стражденної. Саме такими спогадами на сьогоднішній зустрічі поділилися Тетяна Василівна Миткалик - вчитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 імені Героя України Андрія Снітка. В своїй роботі з дітьми  вона прищеплює любов до прекрасного через призму бачення його творів.  Поділилася своїми враженнями про обдаровану особистість, наділену музичними здібностями і Ніна Пилипівна Павлюк. Сам писав музику на свої вірші, а нині летять в небеса  ніби птахи - його щирі пісні, які надихають і хвилюють. 

        А як задушевно звучали вірші "Рушник", "Не соромно мені..." у виконанні Галини Іванівни Пащук. Але ця розповідь була б не повною, якби ми не згадали  гумористичні твори  Василя Більчика, які декламувала Ліана Іванівна Дружук. 

       Ми щиро раді, що така людина жила і працювала поруч з нами, даруючи барвистість свого таланту.  Тож нехай не замовкають животворчі пісні Волині, поетичний голос поета і прозаїка Василя Більчика.