Зустріч – спомин «Були ми там, куди нас кликав час»

       Сьогодні в Публічній бібліотеці Маневицької селищної ради відбулася зустріч – спомин «Були ми там, куди нас кликав час». Присутні зібралися аби вшанувати воїнів-інтернаціоналістів Афганської війни, яка навіки закарбувалась у їхній пам’яті. Ця війна належить до тих подій 20-го століття, які не знайшли свого повного, об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

Щорічно 15 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2004 року, в Україні встановлено День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який і є Днем виводу військ з Афганістану.

Усі присутні на зустрічі - спомині хвилиною мовчання вшанували тих, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори.

Правда про Афганську війну... Вона різна. Нерідко важка і гірка, а роки, що пройшли, об’єднали колишніх бійців-афганців у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає спільною для всіх.

Голова Маневицької селищної ради Олександр Гаврилюк привітав усіх присутніх зі святом та вручив нагороди Василю Швецю, Анатолію Шмигельському.

Музичні вітання присутнім дарували: Станіслав Мельник - вихованець зразкової вокальної дитячої студії «Троянда С» (пісня «Батькова сорочка»), працівники Маневицького районного Будинку культури - гурт «Полісяни» (пісня «Журавка»); Борис Сачук (пісня «Розговор с портретом»); декламувала вірш – бібліотекар Публічної бібліотеки Маневицької селищної ради Ніна Король.

 

"До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься"

З нагоди  150-річчя від Дня народження Лесі Українки - геніальної дочки українського народу, у бібліотеці відбулася літературно-музична композиція «До тебе, Україно,  наша бездольная мати, струна моя перша озветься» для учнів 10-А класу Маневицької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені Героя України Андрія Снітка. Для глядачів звучала колискова Якова Степового написана під враженнями поезії Лесі Українки «Місяць яснесенький» у виконанні Наталії Бугайчук та Людмили Музичук, викладачів Маневицької школи мистецтв. Читали вірші «До мого фортепіано», «Давня весна», «Гімн», «Contra spem spero», «Надія» та інші. Також до уваги була представлена відео-презентація «Твої листи пахнуть зов’ялими трояндами».

Про Лесю Українку можна багато цікавого розповісти і дізнатися. Її життя – героїчна легенда, і її творила вона, перемагаючи важку хворобу, здобуваючи знання самоосвітою і творячи для нащадків таку неповторно прекрасну поезію.

120 років від Дня народження Валер'яна Підмогильного

 

2 лютого 1901 року - на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) народився Валер’ян Підмогильний, письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження.

Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання.

Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі. «Валеріан був надзвичайно здібним хлопцем. – згадувала  мешканка села Чаплі Ярушевська, – Було, послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і просиджує над ними цілу ніч. Був тихий, сором’язливий».

До першої збірки Підмогильного, яка була опублікована 1920 року й мала назву «Твори Т. 1», увійшло 9 оповідань: «Старець», «Ваня», «Важке питання», «Пророк», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменинах», «Дід Яким». Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського.

Найвідоміший твір автора – «Місто», виданий у 1928 році. «Місто» – перший урбаністичний роман в українській літературі, який став предтечею екзистенціалізму. Твір сповнений драматичними подіями, має досить мінорну «тональність». Проте сам автор «Місто» задумував як комедію. 

Валер’яна Підмогильного називають психологічним письменником, бо аналіз людської психіки був його головним художнім завданням. Водночас він – суворий аналітик своєї доби, бачить свій час у сотнях промовистих деталей. За його творами легко уявити далекі двадцяті роки двадцятого століття, бо він вмів відтворити свій час з блискучою й неперевершеною правдивістю.