112 років від дня народження художниці Марії Примаченко

 

      Марія Оксентіївна Примаченко народилася в 1909 році у невеликому селі Болотня, що на Київщині. В її родині було багато творчих людей. Будучи ще маленькою, Марія захворіла на поліомієліт. Хвороба змусила її дивитись на світ дорослими очима, зір та слух дівчинки значно покращився. Майбутня художниця згадувала, що коли випасала гусей, побачила рослину, яка має синій сік. Набрала її повну пелену, принесла додому і розмалювала хату. Так почався її творчий шлях. В 1936 році запрошують в Київський музей українського мистецтва в експериментальні майстерні. Творчість стає значно різноманітнішою, Марія малює, виготовляє керамічні вироби та вишиває.

      Захоплюючись малярством Марії Примаченко, цивілізована Європа запрошує її на виставки. Однією з таких стала всесвітня виставка в Парижі 1937 році, на якій їй було вручено золоту медаль. У 1960 році народна художниця почала  роботу над своїм новим циклом під назвою «Людям на радість». До нього ввійшли такі роботи, як: «Синій вазон з квітами», «Сонях», «Пава у квітах», «Голуб на калині» та «Лев». За новостворений цикл Марія Примаченко отримала нагороду лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Крім того вона була ще й талановитою поетесою. Марія вдало підписувала свої картини коротенькими примовками, які легко запам’ятовувалися. Наприклад, «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Веснянки – роговики  – веселії птички», «Ворон дві баби мав – обох обнімав». Незадовго до своєї смерті художниця створює прекрасну чорнобильську серію, яка розійшлася по всьому світу.

Брейн - ринг "Я маю право на життя, я гідно маю жити"

 В рамках Всеукраїнського тижня права 9 грудня відбулася правова гра брейн – ринг «Я маю право на життя, я гідно маю жити», у заході брали участь учні 10 - А класу Маневицької ЗОШ  І-ІІІ ступенів № 1 імені Героя України Андрія Снітка. Команди "Феміда" і "Правознавці" . Усі учасники брейн-рингу активно змагалися, показали свої знання з правознавства, проявити власну ерудицію та кмітливість з правових питань, даючи відповіді на поставлені запитання. По закінченню  переможцем стала команда «Правознавці», а друге місце отримала команда"Феміда".

 Отже, такий правоосвітній захід допоміг не лише визначити «кращих знавців права», а й організувати культурне дозвілля учнів, які, безперечно, отримали нові правові знання.

Бібліографічний огляд "Їхня зброя - добро і милосердя" (до Міжнародного дня Волонтера)

Волонтер – у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють будь-де, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах і будинках для людей похилого віку. 

Генеральна Асамблея ООН в 1985-му році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як «Міжнародний день волонтерів в ім’я економічного і соціального розвитку», закликавши їх здійснювати заходи для спонукання людей у всіх сферах діяльності пропонувати свої послуги, як волонтерів. 

Українцям здавна були притаманні традиції взаємодопомоги, але роком народження українського волонтерства по праву можна вважати 2014 – саме Революція Гідності дала поштовх розвитку волонтерства в нашій країні, яке з поодиноких спорадичних випадків виросло в потужний громадянський рух. 

У районній бібліотеці відбувся бібліографічний огляд літератури «Їхня зброя – добро і милосердя» з нагоди Міжнароодного дня Волонтера. Користувачі дізналися про історію виникнення волонтерства, волонтерський рух у країнах Європи та Україні. Також ознайомилися із такими книгами, як: 

Волонтери. Мобілізація добра : збірка / укл. і передм. І. Карпи. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 256 с. 

Ця книга – про звичайних людей поруч із нами, які іноді здаються справжніми атлантами, на чиїх плечах тримається наш світ. Тих, хто робить надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирає гроші на ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки, годує, напуває, зігріває… Це волонтери. Мирні воїни світла. Строкатий килим із віршів, есеїв і щемливих оповідань найкращих українських авторів змусить задуматися над цим феноменальним явищем та, мабуть (хто знає), зважитися на власний крок. 

Збірка складається з віршів, оповідань, есеїв від десяти українських авторів, що змушують замислитись над феноменом волонтерства в Україні. 

Макеєв В. 100 днів полону, або Позивний «911» / В. Макеєв. – Харків : Фоліо, 2016. – 192 с. 

Книга-сповідь волонтера, який пройшов воєнний Схід України й опинився за ґратами у підвалі, де не діють жодні закони і правила, а все будується винятково на людських стосунках. Це документальна розповідь про паралельний вимір, який існує в нашому світі за кілька сотень кілометрів. 

Жорстокі ополченці, російські десантники, психологічні допити, приниження, катування – мало хто після цього виживає. Але він вижив і… написав про це. Дискусійно, суперечливо, нетипово, але чесно. 

Видання для тих, хто хоче жити у власній щасливій країні. 

Позняк-Хоменко Н. Волонтери: сила небайдужих / Н. Позняк-Хоменко. – Тернопіль : Джура, 2020. – 147 с. 

До книги увійшло 25 історій, розказаних від першої особи, які репрезентують різні аспекти волонтерської діяльності, пов’язані з російсько-українською війною: підтримка армії, допомога пораненим, підтримка населення, яке стало заручником цієї війни. 

Героями книги стали: відомі волонтери Діана Макарова та Наталя Воронкова, які організували вивезення мирного населення з Дебальцевого на початку лютого 2015-го року; голова благодійного фонду «Свої» Леся Литвинова, на чиї плечі лягла місія допомоги переселенцям у 2014-2016 роках; засновник фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега; артисти Анжеліка Рудницька та Сергій Притула; підприємці з Володимира-Волинського та Сарн Костянтин Зінкевич та Сергій Лаврущенко, які з колегами взяли опіку над військовими частинами і за короткий час поремонтували значну частину військової техніки; письменниця Ліля Мусіхіна з Тернополя та Андрій Салюк зі Львова, які організували в своїх містах потужні центри допомоги армії; Іванна Поровська та Тамара Горіха Зерня (авторка роману «Доця»), які одного разу вирішили, що всі їхні особисті заощадження мають піти на допомогу іншим, бо, якщо не буде країни, то й гроші не допоможуть; Наталя Герасименко («Ельф»), яка стала прототипом головної героїні роману «Доця» та Наталя Чекмарьова («Сонечко»), яка «повернулася з війни» завдяки програмі психологічної реабілітації ветеранів, а зараз допомагає побратимам віднайти себе в нових реаліях.