Книжковий пікнік

Дорога до власних перемог

Нещодавно Маневиччина радо зустрічала гостей з різних куточків Волині, які приїхали на ІІІ Міжрайонну спартакіаду для людей з особливими потребами «Дорога до власних перемог».  Учасниками змагань стали представники з сусіднього Любешівського району,  з Луцька, Горохова, Ковеля та Маневич.

Захід зініційований громадською організацією «Довіра» за підтримки сектору у справах сім'ї, молоді та спорту Маневицької райдержадміністрації.

Гостей привітали ведучі Лариса Касьян, бібліотекар ЦРБ, та Петро Хомич, директор Маневицького краєзнавчого музею,словами місцевої поетеси Любові Боричевської. Вас радо зустрічає Маневиччина, чарівний куточок Волині, край озер та лісів.

Краса земна, Маневиччино рідна!

В тобі живуть і пісня, і душа

Усе близьке: луги і синь погідна,

І смак чорниць з лозового коша…

В тобі наша тепліється надія,

Як білий день, як тихий зорепад…

Додало настрою і стало візитівкою пісенне вітання «Маневицький вальс» у виконанні вихованців зразкової АРТ-студії «Троянда С»  Яни Гусенко та Мар'яни Гнатюк, керівник Олександр Синютін, заслужений діяч мистецтв України.

Незалежна Українська держава

     Передісторія              Дня Незалежності

Початок розбудови незалежної української держави можна вважати з прийняття 16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет», яка проголосила невід'ємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території. Історичне значення Декларації полягало в тому, що вона поклала початок мирному відродженню незалежності України.

      Прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою історичного документу - «Акт проголошення незалежності України» проголосило появу незалежної держави - Україна.

    Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним референдумом 1 грудня 1991 року.

   24 серпня 1991 року вона офіційно отримала свою традиційно вживану назву - Україна ( таким чином, Україна є однією з небагатьох держав, у яких повна назва збігається зі скороченою; це стало компромісом між варіантами «Республіка Україна» та «Українська Республіка»). Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенна держава. 4 вересня 1991 р. над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 р. він отримав статус державного. 15 січня 1992 р. державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла України...». 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб, як малий герб України. Національна символіка перетворилася на державну.

   Вже 24 серпня 1991 року Верховною Радою було прийнято постанову «Про військові формування в Україні», згодом - концепцію оборони та будівництва збройних сил, закон  "Про збройні сили України", закон «Про державний кордон України», «Про прикордонні війська України», «Про утворення державного митного комітету України», «Про громадянство України». Ці та інші державотворчі акти стали важливими етапами в утвердженні України як держави.

    Про історичні віхи незалежності нашої Батьківщини розповідала Лариса Касьян сьогодні на зустрічі  з членами громадської організації  УТОС.

Бібліотекар провела бібліографічний перегляд літератури по даній тематиці.

Бажаючі декламували вірші про Україну та співали патріотичні пісні.

У РІДНОМУ КРАЇ

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,              

Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,

Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

                                                              М. Бакай